Провідна роль дизайну в розвитку постіндустріального суспільства визначається всіма розвиненими державами світу, зокрема, підкреслюється рішеннями Європейського Економічного Співтовариства. Ще у березні 1994 року ЄЕС призвало європейські країни до активної підтримки дизайну у всіх сферах промислового виробництва, економіки, культури, освіти.
               Сучасний стан розвитку економіки України вимагає пріоритетного вирішення проблем, пов'язаних з якістю діяльності та середовищем життєдіяльності людини, асортиментом та конкурентоспроможністю промислової продукції. Отже, питанням розвитку дизайну в Україні присвячена ця Концепція.
              
               ВСТУП
              
               Як засвідчує світовий досвід, дизайн це потужне джерело забезпечення якості товарів та послуг, ефективний засіб суттєвого підвищення конкурентоспроможності промислової продукції, всього середовища життєдіяльності. Його застосування, при відносно незначних фінансових вкладеннях, здатне спричинити вагомий позитивний ефект на економіку держави, на розвиток матеріальної культури суспільства.
               Формування системи національного дизайну започатковано реалізацією постанов Кабінету Міністрів України від 30.07.96 р. № 876 "Про Раду з дизайну" та від 20.01.97 р. № 37 "Про першочергові заходи розвитку національної системи дизайну та ергономіки і впровадження їх досягнень у промисловому комплексі України, об'єктах житлової виробничої і соціально-культурної сфер". Головні вимоги цих постанов реалізовані в основоположних нормативних документах з дизайну та ергономіки (ДСТУ 3899-99;ДСТУ 39432-2000; ДСТУ 3944-2000; ДСТУ 3963-2000; ДСТУ 4055-2001; ГСТУ 3-015-2000). Зазначені документи, а також рішення Ради з дизайну при Кабінеті Міністрів України складають нормативно-організаційну основу розроблення та реалізації положень цієї Концепції.
              
               МЕТА І ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ КОНЦЕПЦІЇ
              
               Метою Концепції є визначення стратегії, пріоритетів, а також соціально-економічних і організаційних засад забезпечення ефективності використання національного дизайну у вирішенні проблем підвищення конкурентоспроможності промислових виробів, формування повноцінного середовища життєдіяльності людини.
               Реалізація зазначеної мети обумовлює вирішення таких завдань:
               - визначення стратегічних напрямків і механізмів розвитку національного дизайну;
               - формування державної політики в галузі дизайну та ергономіки;
               - розроблення та реалізацію заходів з ефективного впровадження досягнень дизайну та ергономіки в господарському комплексі України;
               - наукове, методичне, нормативне, правове, матеріально-технічне та інформаційне забезпечення дизайнерської діяльності;
               - розвиток міждержавного співробітництва та гармонізацію дизайнерської методології з аналогічною методологією країн-членів ЄС.
               Концепція призначена для застосування органами виконавчої влади, науково-дослідними та проектно-конструкторськими установами, виробничими підприємствами, експертними службами господарського комплексу України, в першу чергу, у промисловості та освіті.
              
               СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ І ЗАДАЧІ ДИЗАЙНУ В УКРАЇНІ
              
               Система дизайну та ергономіки, що існувала в Україні до незалежності, була невід'ємною складовою дизайн-ергономічного забезпечення потреб промисловості та соціально-культурної сфери колишнього СРСР. На початку 90-х років вона припинила своє існування, обсяги дизайнерських та ергономічних розробок у зв'язку зі спадом виробництва різко скоротилися.
               Проблема ефективного використання дизайну та ергономіки почала вирішуватись в Україні лише в останні роки. Про це свідчить ряд постанов Кабінету Міністрів України з цього питання та розроблений на їх виконання Національним НДІ дизайну спільно зі Спілкою дизайнерів України, Всеукраїнською ергономічною асоціацією комплекс заходів з розвитку національного дизайну на період 1996-2002 рр. До підсумків цих заходів відносяться:
               - створення Ради з дизайну при Кабінеті Міністрів України;
               - розробка методології та методичної бази формування системи національного дизайну (зокрема на галузевому та регіональному рівнях);
               - створення технічного комітету зі стандартизації "Дизайн та ергономіка".
               - розробка та реалізація "Програми комплексної стандартизації у галузі дизайну та ергономіки", створення нормативної бази дизайнерської діяльності;
               - розвиток окремих видів (графічний дизайн, дизайн інтер'єрів, меблів, одягу) і організаційних форм (дизайн-студії, малі підприємства) дизайну в умовах становлення ринкової економіки в Україні;
               - початок функціонування національної системи дизайн-ергономічного забезпечення господарського комплексу України.
               Система дизайну та ергономіки, що сформована і діє на цей час, складається з:
               - професійних структур, що включають Раду з дизайну при КМУ (координуючий орган), головну організацію з дизайну та ергономіки (робочий орган Ради), Технічний комітет зі стандартизації "Дизайн таергономіка" (ТК 121), регіональні та галузеві дизайн-центри, дизайн-ергономічні підрозділи на підприємствах та в організаціях, спеціальні учбові заклади, Спілку дизайнерів України, Всеукраїнську ергономічну ?асоціацію;
               - споживачів продукту дизайн-ергономічної діяльності (організації та підприємства, які здійснюють замовлення на дизайнерське проектування для створення своєї продукції, структури різних форм власності, які реалізують продукцію, створену за дизайн-проектами, організації, які здійснюють контроль якості цієї продукції).
               Об'єктивними чинниками, що обумовлюють необхідність розвитку дизайну в Україні є:
               - становлення в Україні ринкових відносин і, як наслідок, різке збільшення імпортної, часто неякісної продукції на внутрішньому ринку;
               - оголошений Урядом як найближча мета "сталий підйом економіки", що повинен привести до значного зростання виробництва продукції промислового комплексу, призначеної як на експорт, так і для внутрішнього ринку;
               - напрям на європейську інтеграцію України, пов'язаний з вирішенням проблем підвищення безпечності та якості товарів і середовища життєдіяльності людини, створенням єдиного "нормативного поля" у цих сферах;
               - глобалізація світової економіки і пов'язані з нею вимоги "гуманізації" середовища життєдіяльності людини, підвищення конкурентоспроможності товарної продукції.
               Зазначені чинники обумовлюють необхідність вирішення таких задач:
               - підвищення ефективності функціонування національної системи дизайну та ергономіки, адекватне прогнозованому економічному росту України, вимогам євроінтеграції та гуманізації середовища життєдіяльності людини, з пріоритетним розвитком промислового дизайну та відповідним підвищенням якості підготовки фахівців з дизайну;
               - розвиток як державного сектору дизайну, що повинен здійснювати, головним чином, координуючі, науково-методичні, нормативні та експертні функції, дизайн-проектування масштабних комплексних, системних і унікальних об'єктів, так і дизайнерських організацій недержавної форми власності, спрямованих на вирішення оперативних прикладних задач дизайн-ергономічного забезпечення господарського комплексу України;
               - державне стимулювання розвитку дизайну (в першу чергу ,промислового).
               Зазначені проблеми передбачається вирішувати на основі:
               - державної координації організаційних, правових та економічних питань розвитку дизайну;
               - проведення послідовної протекціоністської політики в галузі дизайну з боку державних структур;
               - комплексної реалізації системи заходів з розвитку національного дизайну з визначених в Концепції пріоритетів, згідно з розробленою на її основі державною програмою.
               Концепція розроблена як відкрита, з можливістю подальшого визначення додаткових завдань, не обмежених часом її затвердження, і передбачає реалізацію системи заходів з розвитку дизайну.
              
               ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІ ЗАХОДИ
              
               Державна політика у сфері дизайну повинна ґрунтуватися на поєднанні інтересів держави, товаровиробників і споживачів продукції у підвищенні якості і конкурентоспроможності товарів та послуг, оптимізації їх асортименту. Метою загальнодержавних заходів є розвиток та підвищення ефективності національної системи дизайну та ергономіки, гармонізація її структури з дизайн-ергономічними структурами країн ЄС, стимулювання дизайн-ергономічної діяльності в Україні.
               Загальнодержавні заходи повинні бути спрямовані на:
               - здійснення ефективного використання досягнень дизайну та ергономіки в господарському комплексі;
               - формування структури національної системи дизайну та ергономіки, яка б органічно об'єднувала дизайнерські організації різних форм власності;
               - здійснення протекціоністської політики в сфері дизайну та ергономіки, стимулювання цієї діяльності;
               - підтримку державного сектора національної системи дизайну та ергономіки (в першу чергу, промислового дизайну);
               - проведення робіт з міждержавного співробітництва у галузі дизайну та ергономіки та сприяння міжнародним зв'язкам з фаховими організаціями та об'єднаннями.
               Для прискорення розвитку дизайну необхідно на загальнодержавному рівні:
               - розробити на основі загальнодержавної програми дій Уряду з розвитку народного господарства України та цієї Концепції державну програму розвитку національного дизайну;
               - розробити засади з надання податкових пільг підприємствам, що освоюють нові вироби, дизайн-ергономічні властивості яких відповідають або перевищують світові стандарти;
               - розробити та прийняти постанову Кабінету Міністрів України про застосування дизайну у заходах з підвищення конкурентоспроможності та оптимізації асортименту промислової продукції;
               - розширити систему стандартів "Дизайн і ергономіка", розробити галузеві нормативні документи з дизайн-ергономічних вимог, оцінювання (експертизи) та сертифікації основних груп продукції;
               - створити при діючих галузевих, регіональних (обласних) дизайн-центрах служби незалежної дизайн-ергономічної експертизи товарної продукції (з правом рекомендувати вироби на присвоєння дизайнерської відзнаки), виставки кращих виробів промислової продукції регіонів;
               - організувати підготовку і перепідготовку фахівців, зокрема, з промислового дизайну;
               - створити на базі головної організації з дизайну міжгалузевий дизайн-ергономічний центр еталонів кольорів, декоративно-захисних покриттів та розробити нормативну документацію з колірного асортименту та декоративно-захисних покриттів промислових виробів;
               - створити на базі Національного комплексу "Експоцентр України" постійно діючий дизайнерський виставковий науково-методичний центр, експозиція якого відтворювала б рівень та перспективи дизайну вітчизняної промислової продукції, службу з дизайн-консалтингу та моніторингу товарного ринку з урахуванням інноваційних пропозицій;
               - встановити щорічні премії за вищі досягнення у галузі дизайну та ергономіки;
               - впровадити для найкращих дизайнерських розробок вітчизняної товарної продукції відповідні відзнаки (робоча назва "Український дизайн"), які б давали право на пільги товаровиробнику, щорічно відмічаючи найкращі зразки вітчизняних виробів;
               - організувати видання вітчизняного науково-методичного журналу з питань дизайну та ергономіки;
               - з метою формування заходів з підвищення експортоспроможності товарної продукції створити в Мінпромполітики із залученням провідних фахівців з дизайну та ергономіки службу моніторингу міжнародного ринку промислових виробів;
               - створити на базі головної організації з дизайну інформаційний дизайн-центр і фонд періодичних видань (в першу чергу, провідних світових) з питань методики та практики дизайну.
               Реалізація цих заходів передбачає здійснення активної державної політики з розвитку дизайну і ергономікина всіх рівнях виконавчої влади не стільки в формі прямих фінансових інвестицій, скільки в формі відповідних адміністративних заходів, непрямої фінансової допомоги у вигляді податкових та кредитних пільг, залучення дизайнерських установ до виконання держзамовлень тощо.
              
               ЗАКОНОДАВЧЕ І НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
              
               Необхідність робіт з законодавчого забезпечення розвитку національного дизайну та ергономіки зумовлена вкрай недостатнім представленням в законодавчих актах України різних аспектів проблем "людського чинника", оптимізації середовища життєдіяльності людини, підвищення конкурентоспроможності промислової продукції, стимулювання розвитку і прискорення інтеграції українського дизайну в європейські дизайнерські структури. Посилення можливості регулювання дизайн-ергономічних питань безпечності та якості продукції вимагає поступовий перехід на принцип добровільного використання стандартів, більш широке використання суб'єктами господарювання посилань на дизайнерські стандарти в договорах щодо розробки та впровадження об'єктів та іншій комерційній діяльності.
               Існує нагальна необхідність розроблення доповнень та поправок до чинних законів України з урахуванням вимог дизайну та ергономіки. До них, в першу чергу, відносяться закони: "Про охорону праці", "Про захист прав споживачів", "Про рекламу", "Про авторське право та суміжні права", "Про охорону прав на промислові зразки" тощо.
               Необхідність розширення та активізації робіт зі стандартизації в галузі дизайну та ергономіки також пов'язана, насамперед, з вимогами більш повного врахування "людського чинника" в господарській діяльності.
               З урахуванням уже діючого пакету нормативних документів розроблення державних стандартів необхідно проводити за такими пріоритетами:
               - дизайнові та ергономічні вимоги до безпеки життєдіяльності людини;
               - дизайнові та ергономічні вимоги до основних видів промислової продукції;
               - дизайн-ергономічне оцінювання (експертиза) промислової продукції;
               - дизайн-ергономічні показники якості середовища життєдіяльності людини (виробничого, побутового, офісного, навчального, виставкового тощо);
               - дизайн-ергономічні показники якості, декоративно-захисних покриттів, тари та паковання;
               - дизайн-ергономічні вимоги до систем візуальної інформації та орієнтації в середовищі життєдіяльності людини;
               - процедури засвідчення відповідності параметрів продукції дизайн-ергономічним вимогам, які зафіксовані в нормативній чи технічній документації (сертифікація дизайн-ергономічних характеристик).
               Роботи з дизайн-ергономічної стандартизації повинні передбачати здійснення ефективного контролю з боку держави за виконанням вимог дизайну та ергономіки і основуватися на сукупності принципів, які притаманні вітчизняній та зарубіжній практиці в цій сфері діяльності.
               З переходом на повністю добровільний статус стандартів державний контроль повинен трансформуватися в нагляд за дотриманням технічних регламентів за всією номенклатурою обов'язкових для дотримання суб'єктами господарювання вимог дизайну та ергономіки.
              
               РЕГІОНАЛЬНА І ГАЛУЗЕВА ПОЛІТИКА
              
               Необхідна гнучкість дизайн-ергономічної системи, її адаптованість до нових форм і умов господарської діяльності повинна забезпечуватися за рахунок формування служб дизайн-ергономічного забезпечення на базі провідних дизайнерських установ промислових центрів, регіональних структур Спілки дизайнерів України та Всеукраїнської ергономічної асоціації. Завдяки такому підходу буде забезпечено раціональне використання професійного дизайнерського потенціалу в інтересах регіону, області, галузі.
               Для здійснення робіт з дизайну та ергономіки у структурі галузей, що випускають вироби машинобудування, товари культурно-побутового і господарського призначення, необхідно забезпечити збереження і подальший розвиток галузевих дизайн-служб. До них відносяться галузеві дизайн-центри, головні організації з дизайн-ергономічного забезпечення НІОКР (спеціальні дизайнерські підрозділи при головних НДІ галузі), базові дизайнерські організації в галузях (дизайн-підрозділи НДІ, КБ,НПО, які здійснюють розроблення чи модернізацію виробів), дизайнерські підрозділи підприємств та організацій.
               Під час створення та організації діяльності регіональних дизайнерських структур важливо врахувати чинники, що визначають специфіку відповідного регіону. Це вид і характер базової (основної, переважної)промисловості; товаровиробнича спрямованість промислового комплексу, етнічні, національні і соціо- культурні особливості населення регіону, його традиції тощо.
               До складу регіональних дизайн-ергономічних структур повинні входити: обласні дизайн-центри; міжгалузевий дизайн-ергономічний центр еталонів кольорів, декоративно-захисних покриттів; комп'ютерна дизайн-ергономічна мережа; регіональні навчальні заклади підготовки і перепідготовки кадрів; підрозділи галузевих дизайн-ергономічних центрів (служб).
               Основні напрямки роботи регіональних та галузевих дизайн-центрів:
               - дизайн-ергономічне забезпечення діяльності організацій і підприємств регіонального (галузевого) підпорядкування, підприємств недержавної форми власності;
               - дизайн-ергономічне забезпечення проектування середовища населених пунктів, вирішення екологічних задач тощо;
               - розроблення дизайн-програм, дизайн-ергономічне забезпечення розвитку регіону, галузі.
               Обласні дизайн-центри мають створюватися при обласних державних адміністраціях, галузеві при відповідних міністерствах і відомствах.
               Дизайн-ергономічні структури, створені у різних галузях і регіонах країни, мають входити в національну систему дизайну та ергономіки. Під час формування таких структур доцільно дотримуватись корпоративного підходу, що не жорстко обумовлює вертикальні зв'язки між загальнодержавними та регіональними суб'єктами дизайн-ергономічної діяльності.
              
               ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ
              
               Положення, що склалося в Україні в сфері підготовки фахівців з дизайну, з врахуванням досвіду розвинених країн вимагає розробки і реалізації заходів з впровадження безперервної дизайн-освіти, вимогам якої найбільше відповідає дворівнева освітня система підготовки фахівців з дизайну.
               Змістовна основа першого, загального, рівня оволодіння узагальненими знаннями щодо проблем матеріальної і проектної культури, її естетичної складової. Цей рівень має інформаційно-пізнавальний характер і призначений підготувати населення до усвідомленого естетичного сприйняття навколишнього світу, а також ролі, місця і можливостей в ньому сучасного дизайну.
               Важливим фактором реалізації ідеї загальної дизайн-освіти є створення системи початкової (дошкільної і шкільної) підготовки з основ прикладної творчості та дизайнерської діяльності. Створення великої кількості гімназій, ліцеїв, коледжів, комп'ютерних класів дає можливість більш вільно оперувати змістом навчальних програм і планів, виділяючи необхідний час та інструментарій для оволодіння основами дизайнерської творчості.
               Ефективність загального рівня освіти не може бути високою без уведення спеціальних дисциплін з основ дизайну та ергономіки в ВНЗ. Спрямованість, зміст і обсяг навчальних програм повинні варіюватися з урахуванням профілю і спеціалізації навчання. Контроль і допомога в розробленні відповідних програм повинні бути покладені на Раду з дизайну при Кабінеті Міністрів України та учбово- методичну комісію з дизайну, створену при Міністерстві освіти і науки.
               Другий, професійний, рівень системи дизайн-освіти передбачає цілеспрямовану підготовку фахівців,що безпосередньо працюють у сферах дизайнерської практики, науки та освіти. З огляду на перспективу економічного зростання виникає необхідність підготовлення відповідної кількості фахівців з дизайну різної спеціалізації.
               Існуюча практика відкриття нових спеціалізацій з дизайну носить в більшості випадків недостатньо системний характер. Це обумовлює необхідність розробки обгрунтованої системи спеціалізацій у цій сфері, формування стандартів з освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо- професійних програм зі спеціальності "Дизайн".
               Зазначені заходи повинні стати базою створення системи безперервної дизайн-освіти, а саме:
               - формування початкових уявлень про дизайн (в дитячих закладах, в молодших класах загальноосвітніх шкіл, в спеціальних школах-студіях);
               - оволодіння основами дизайну (в загальноосвітніх та художніх школах, в непрофільних середніх та в інших навчальних закладах);
               - підготовка дизайнерів освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст"(в середніх спеціальних навчальних закладах);
               - підготовка дизайнерів освітньо-кваліфікаційних рівнів "бакалавр", "спеціаліст", "магістр" (в профільних вищих навчальних закладах, на факультетах, кафедрах);
               - підготовка фахівців вищої кваліфікації (кандидатів та докторів наук в галузі дизайну та ергономіки);
               - перекваліфікація і підвищення кваліфікації в галузі дизайну і ергономіки.
              
               РОЗВИТОК ТЕОРІЇ І МЕТОДИКИ ДИЗАЙНУ
              
               Головними чинниками, що обумовлюють формування сучасної теорії та методики дизайну є проблеми гуманізації середовища життєдіяльності людини в умовах розвитку економіки України.
               Важливішим методологічним аспектом розвитку та використання дизайну є розуміння проблеми необхідності виходу людини з-під влади штучного техносвіту, який має здійснюватися за рахунок гуманізації взаємодії людини і техніки. При цьому, значно розширюється коло проблем екологічного дизайну. Процеси виробництва, розподілу та споживання товарів, утилізація відходів осмислюються як система зв'язків, на яку дизайнер безпосередньо впливає своїми рішеннями. Отже, критерії охорони навколишнього середовища, економії невідновлюваних природних ресурсів, екологічно нешкідливих технологій та екологічності самих виробів розглядаються як найважливіші методологічні складові. Питання про співвідношення користі та шкоди від виробництва продукту для системи вцілому повинні бути основними професійними орієнтирами в роботі дизайнера.
               Вже доведена продуктивність дизайнерського підходу до вирішення комплексних проблем обумовлює необхідність розвитку такої форми дизайн-діяльності як соціальний дизайн (соціодизайн). Методологія еко і соціодизайну повинна бути направлена як на вирішення конкретних екологічних та соціальних проблем, так і на структурування і оптимізацію видів діяльності, які пов'язані із запобіганням або ліквідацією техногенних чи екологічних катастроф.
               Потребують термінового методичного розроблення дизайнерські аспекти організації та реалізації виставково-ярмаркової діяльності. Метою цих робіт має бути досягнення політичної та економічної ефективності виставково-ярмаркової діяльності, розширення співробітництва на міжнародному та міжгалузевому рівнях, підвищення конкурентоспроможності продукції українських підприємств.
               Важлива проблема розробки методичних питань дизайнерського проектування таро-пакувальних засобів продукції, обумовлена наявністю жорсткої міжнародної конкуренції, розумінням значення тари і паковання як візитної картки виробу, розв'язанням проблеми транспортування і складування товару. Дизайнерські та ергономічні вимоги до тари і паковання повинні стати науково-методичною основою формування нормативної бази із створення цієї продукції.
               Важливі завдання розвитку теорії і методики дизайну пов'язані з питаннями формування асортиментної політики в промисловому комплексі. З точки зору дизайну асортиментна політика повинна забезпечити баланс інтересів усіх учасників системи виробництва та споживання продукції з врахуванням того, що усі вони є суб'єктами діяльності промислово-економічного комплексу, з одного боку, та учасниками соціально-культурних процесів, що відбуваються в суспільстві, з іншого. Розробка теоретичних проблем асортиментної політики з використанням методології дизайну дозволить значно підвищити ефективність виробництва в промисловому комплексі на рівні держави, регіону, галузі і кожного підприємства.
               Вкрай актуальна розробка методичних проблем колористики та декоративно-захисних покриттів. В Україні досі не створено системи колористичного та кольорографічного забезпечення виготовлення промислових виробів, відсутні служби, що відповідають за асортимент, стандартні зразки кольорів декоративно-захисних покриттів, дослідження з кольорографії.
               Важливе місце в розвитку сучасної теорії дизайну повинна зайняти проблема методичного розроблення та впровадження дизайнерського підходу до бізнесової діяльності, що передбачає активну соціально-культурну і економічну позицію дизайнера на всіх етапах створення продукції до перетворення її в товар. Ця форма дизайну є ефективною в умовах становлення ринкових відносин і має бути широко впроваджена в Україні.
              
               РОЗВИТОК ПРАКТИКИ ДИЗАЙНУ
              
               Пріоритетними напрямками розвитку практичної дизайнерської діяльності є підвищення рівня споживчих властивостей та забезпечення конкурентоспроможності товарної продукції і послуг. За існуючоїнизької споживчої якості вітчизняної продукції кардинальних змін на краще на внутрішньому ринку та у товарній структурі і географії експорту очікувати марно. Виправлення ситуації в інтенсивному відродженні промислового дизайну, який є важливою ланкою у перетворенні наукових знань і технічних розробок в нові вироби, товари, послуги. Методами дизайну науково-технічні програми розробки повинні доводитися до рівня високоякісної товарної продукції і послуг, призначених конкретним споживачам. Тобто, дизайн і ергономіка повинні сприяти вирішенню проблем ефективної реалізації науково-технічних розробок, створенню умов для корінних змін структури зовнішньоторговельного обороту.
               В світовому і вітчизняному дизайні накопичено багато наробок із створення конкурентоспроможної наукомісткої продукції, базованої на технологіях подвійного призначення. Дизайн та ергономіка здатні і повинні запропонувати ефективні форми конверсійної діяльності, що передбачають використання науково-технічного і технологічного потенціалу оборонної промисловості, застосувати сучасні дизайнерські та ергономічні методи і засоби для якісного та оперативного освоєння нових технологій, створення сучаснихконкурентоспроможних виробів.
               Досвід останніх років засвідчив необхідність застосування дизайну у розвитку малого підприємництва. Головні стимули здійснення таких заходів в ініціативі, мобільності, швидкій реакції на потреби населення в підприємницькій діяльності. Включення дизайну в сферу малого бізнесу дозволить знайти і заповнити вільні товарні ніші, оперативно і без втрат перетворити наявні задуми та ефективні технологічні вирішення в добротну, привабливу, доступну за ціною товарну продукцію.
               Органічним та ефективним є використання дизайну у створенні зразків матеріальної культури, формуванні предметного середовища для повсякденного життя і діяльності людини. Дизайн із його соціокультурною спрямованістю, художньо-образним мисленням є тією формою науково-практичної діяльності, за допомогою якої доцільні розроблення та реалізація таких соціально значимих програм,як культурно-виховна, програма розвитку творчого потенціалу молоді, програма вирішення проблем соціальної адаптації та облаштованості життя інвалідів і людей похилого віку тощо.
               Одним з важливіших заходів розвитку практики національного дизайну та його інтеграції в дизайнерський простір країн-членів ЄС є створення комп'ютерної дизайн-ергономічної мережі. Основне її завдання забезпечення професійної діяльності дизайнерів, надання послуг в галузі дизайн-ергономічної інформації всім користувачам, які враховують в своїй діяльності людський чинник, що дозволить дизайнерам та ергономістам підвищити ефективність своєї діяльності за рахунок професійного спілкування, своєчасного отримання нових даних і рекомендацій.
               Важливе питання підвищення якості дизайнерської практики утворення міжгалузевого дизайн- ергономічного центру з еталонів кольорів та декоративно-захисних покриттів з метою удосконалення декоративно-захисних покриттів, оздоблювальних матеріалів, кольорових полімерних матеріалів, створення атласів, стандартних шкал кольорів, каталогів з еталонними зразками кольору, що відповідають вимогам дизайну та ергономіки.
               Важливе місце в розвитку практики дизайну повинні зайняти міжнародні заходи (проблемні семінари, конференції, круглі столи науково-проектної спрямованості).
              
               МІЖНАРОДНІ ЗВ'ЯЗКИ ТА ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА
              
               Міжнародні зв'язки дизайнерських структур України повинні формуватися і реалізовуватися з урахуванням чинників економічного та суспільного співробітництва України з іншими державами, переважно, у таких напрямках:
               - розроблення і реалізація міждержавних програм дизайн-ергономічного забезпечення промисловості, соціально-культурної сфери;
               - захист авторських прав та інтелектуальної власності у галузі дизайну та ергономіки на території України і суміжних держав;
               - виконання робіт в сфері теорії, методології, практики дизайну та ергономіки;
               - розроблення і взаємне узгодження нормативної та правової документації;
               - створення комп'ютерних мереж і автоматизованих дизайн-ергономічних банків даних;
               - організація міждержавної виставкової, рекламної і видавничої діяльності;
               - підготовка і перепідготовка фахівців у галузі дизайну та ергономіки;
               - організація і проведення міжнародних науково-практичних семінарів і симпозіумів з проблем дизайну та ергономіки.
               Важлива задача розвитку міжнародних зв'язків вступ України до Міжнародної ради товариств з промислового дизайну (ICSID). Це сприятиме значній активізації розвитку національної системи дизайну та ергономіки за рахунок стосунків з провідними фахівцями, отримання інформації з останніх досягнень світового дизайну, участі в програмах обміну досвідом, підвищення кваліфікації, конкурсних розробках, конференціях, симпозіумах тощо.
               Основними напрямками формування інформаційної політики в галузі дизайну та ергономіки є здійснення заходів суспільного і, власно, професійного дизайнерського характеру.
               Заходи суспільного напрямку виявляються у розкритті та пропагуванні гуманітарної суті дизайну,його конструктивної ролі в економічному і соціально-культурному розвитку нації, популяризації досягнень, а також висвітленні сенсу дизайнерського підходу до формування середовища життєдіяльності людини. Засобами здійснення такої політики повинні бути виставки, ярмарки, конкурси, публікації у ЗМІ, презентації тощо. В цьому напрямку необхідна реалізація таких завдань:
               - установлення щорічних премій за досягнення в галузі дизайну;
               - проведення регіональних і галузевих професійних конкурсів;
               - видання Всеукраїнського інформаційно-рекламного часопису.
               Професійна складова інформаційної політики забезпечення інформацією дизайнерів, ергономістів і осіб, які займаються проблемами проектування та експлуатації виробів і повинні враховувати людський чинник у всіх його аспектах, вимагає створення професійного друкованого органу та комп'ютерної дизайн-ергономічної мережі.
              
               СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ І ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
              
               Головними критеріями соціально-економічної значності та аргументами на користь необхідності формування державної стратегії розвитку дизайну в Україні є вагомі досягнення світового дизайну в підвищенні добробуту населення провідних країн, удосконалення їх економіки та конкурентоспроможності на міжнародному ринку. Істотно довівши свою ефективність в умовах ринкової економіки, дизайн користується великою увагою з боку керівництва розвинених країн, про що свідчать, зокрема, державні заходи зрозвитку дизайну в Японії, Великобританії, Франції, США. Дизайн є обов'язковим елементом промислового виробництва, торгівлі, культури і соціального прогресу, об'єктом цілеспрямованої державної політики та активної підтримки у більшості розвинених країн світу.
               Соціально-економічна ефективність дизайну безпосередньо пов'язана з розроблянням на основі врахування ринкової ситуації нових видів продукції та послуг, оптимізацією асортименту, поліпшенням споживчих властивостей і конкурентоспроможності промислової продукції, підвищенням ефективності і безпечності експлуатації складних виробництв і виявляється, насамперед, у підвищенні якості товарів та послуг, оптимізації функціонування системи "людина-техніка-середовище", а отже, і в більш досконалій організації процесів праці, побуту і відпочинку людей.
               Як свідчить досвід розвинених країн, соціально-економічний ефект від застосування дизайну виявля-ється у:
               - підвищенні цінності та привабливості продукції для споживача;
               - зменшенні кількості аварій, що супроводжуються загибеллю людей і руйнуванням обладнання (в 2-2,5 рази);
               - зниженні витрат енергоресурсів внаслідок більш ефективного використання людино- машиннисистем (на 10-15%);
               - скороченні строків освоєння промислового обладнання (в 1,5-2 рази) внаслідок усунення невідповідностей характеристик технічних засобів можливостям людини (на 20-30%).
               Реалізація Концепції сприятиме:
               - здійсненню широкомасштабного використання досягнень дизайну та ергономіки під час створення нових видів техніки, інших об'єктів промислової сфери, предметного середовища, здійснення контролю за їх дизайнерським та ергономічним рівнем;
               - досягненню конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і зовнішньому ринку;
               - оптимізації асортименту товарної продукції і, відповідно, збільшенню ефективно діючих підприємств в державі;
               - задоволенню попиту населення на якісну і привабливу продукцію, поліпшенню умов життєдіяльності народу;
               - підвищенню рівня безпечності техніки;
               - раціональному вирішенню проблем розвитку національного дизайну та ергономіки;
               - наближенню структури та рівня ефективності національної системи дизайну та ергономіки до аналогічних систем країн-членів ЄС;
               - підвищенню іміджу держави;
               - розв'язанню завдань збереження та відновлення довкілля;
               - більш досконалому розроблянню проектів законів України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів, програм розвитку економіки, нормативних документів, які визначають якість та конкурентоспроможність товарної продукції, стосуються "людського чинника".
              
               Реалізація викладених в Концепції заходів надасть можливість здійснити перехід на якісно нові форми організації робіт з дизайн-ергономічного забезпечення розвитку господарського комплексу України, які відповідають сучасним економічним умовам та вимогам стратегії інтеграції України до Європейського Союзу.
              
              
               Розроблено Науково-дослідним інститутом дизайну